Матеріальна культура12 матеріалів
Матеріали
Льон, шовк, вовна та сучасні композити — мова дотику.
Альпака
Альпака — цінна, м'яка й тепла вовна однойменної південноамериканської тварини родини верблюдових, яку тисячоліттями розводять у високогір'ях Анд. Волокно альпаки легше, тепліше й міцніше за овечу вовну, воно не містить ланоліну (тому гіпоалергенне), майже не скочується й має природний шовковистий блиск. Альпака буває понад двадцяти натуральних відтінків — від білого до глибокого чорного. З неї в'яжуть светри, кардигани, шапки, шарфи й тчуть розкішні пальтові тканини, що поєднують легкість, тепло й благородну м'якість. Особливо цінують тонку альпаку бебі-класу. Історично ця вовна була священною для народів інків. Альпака — це втілення природної, високогірної розкоші, у якому давня традиція й унікальні властивості волокна дарують виняткове тепло й м'якість.
Ангора
Ангора — надзвичайно м'яка, легка й пухнаста пряжа з вовни ангорського кролика. Її головні риси — неймовірна ніжність, «хмарний» ворсистий ореол і виняткова теплота: порожнисті волокна утримують багато повітря, тому ангора гріє значно краще за звичайну вовну за меншої ваги. Через тонкість і слизькість волокна ангору майже завжди змішують із вовною чи іншими нитками для міцності. З неї в'яжуть светри, кардигани, шапки й шарфи, що огортають тіло м'яким, майже невагомим теплом. Ангора вимагає дбайливого догляду — вона делікатна й може линяти. Її цінують за розкішну тактильність і ніжний вигляд. Ангора — це втілення тендітної, «пухнастої» ніжності, у якому натуральне волокно дарує відчуття тепла, м'якості й майже казкового затишку.
Габардин
Габардин — щільна тканина з характерним діагональним рубчиком саржевого переплетення, туго скручена й міцна. Її винайшов наприкінці XIX ст. Томас Берберрі, шукаючи матеріал, що дихає, але захищає від дощу; саме з габардину шили класичні тренчі. Тканина тримає форму, майже не мнеться й добре опирається зношуванню, тому її обирають для костюмів, штанів, спідниць, плащів і форменого одягу. Габардин роблять із вовни, бавовни або синтетики. Він трохи «сухий» на дотик і потребує охайного прасування, зате служить довго й виглядає стримано-елегантно.
Замша
Замша — мʼяка шкіра з оксамитовою ворсистою поверхнею, яку отримують шліфуванням внутрішнього (мездрового) боку шкіри, найчастіше телячої, козячої чи овечої. На відміну від гладкої шкіри, замша матова, ніжна на дотик і тепліша візуально, але водночас вразливіша: вона боїться води, легко вбирає бруд і залишає темні сліди від дотику. З неї шиють взуття, куртки, спідниці, рукавички та аксесуари, коли хочуть добавити образу мʼякої, приглушеної розкоші. Замша потребує спеціального догляду — щіток, водовідштовхувальних просочень і захисту від вологи.
Кашемір
Кашемір — одне з найдорожчих натуральних волокон, тонкий пуховий підшерсток кашмірських кіз, що живуть у високогірʼї Азії. Одна коза дає лише близько 100–200 г пуху на рік, і його вичісують вручну — звідси й ціна. Кашемір неймовірно мʼякий, легкий і при цьому в рази тепліший за звичайну вовну, не колеться й гарно тримає тепло за малої ваги. З нього вʼяжуть светри, шалі, пальта й аксесуари преміумкласу. Він делікатний: боїться тертя й високих температур, може скочуватися (пілінгувати) і потребує дбайливого ручного прання та зберігання в складеному вигляді.
Лакова шкіра
Лакова шкіра — шкіра з нанесеним глянцевим лаковим покриттям, що надає їй дзеркального блиску й гладкої, вологостійкої поверхні. Технологію лакування вдосконалили на початку XIX ст., і відтоді лакова шкіра стала символом ошатності, вечірнього шику й офіційності. Її характерний блиск ефектно ловить світло, тому з неї роблять святкове й вечірнє взуття (класичні човники, оксфорди для смокінга), сумки, ремені й аксесуари. Лакова поверхня менш «дихає» й вимагає обережного догляду — вона боїться подряпин, морозу й заломів. Попри це, її незмінно цінують за драматичний, гламурний вигляд. Лакова шкіра — це матеріал святкового блиску й вишуканої офіційності, у якому дзеркальна поверхня перетворює навіть просту річ на елегантний, помітний акцент образу.
Мохер
Мохер — м'яка, легка й тепла пряжа та тканина з вовни ангорської кози (не плутати з ангорою з кролика). Мохер вирізняється характерним довгим, пухнастим ворсом, шовковистим блиском і винятковою здатністю зберігати тепло за малої ваги. Волокно міцне, пружне, добре фарбується в яскраві, глибокі кольори й майже не скочується. З мохеру в'яжуть светри, кардигани, шапки, шарфи й пальтові тканини, які огортають ніжним, «хмарним» ворсом. Найякіснішим вважають мохер із молодих кіз (кід-мохер) — особливо тонкий і м'який. Тканину цінують за розкішну фактуру, тепло й характерний ореол ворсу, що ловить світло. Мохер — це втілення затишної розкоші, у якому натуральне волокно дарує тепло, м'якість і неповторний пухнастий шарм.
Овчина
Овчина (дублянкова шкіра) — натуральна овеча шкура, вичинена разом із вовною, так що з одного боку лишається м'який, теплий хутряний ворс, а з іншого — шкіряна поверхня. Цей унікальний двобічний матеріал винятково теплий: вовна утримує повітря й зігріває, а шкіра захищає від вітру й вологи. Із овчини роблять дублянки, зимові куртки, жилети, взуття (ті ж уги) й рукавиці. Історично це один із найдавніших зимових матеріалів, знаний і в українській традиції (кожухи, кептарі). Овчина буває натуральною й обробленою під замшу чи гладку шкіру, з підстриженим або довгим ворсом. Її цінують за неперевершене тепло, натуральність і затишний, «рустикальний» характер. Овчина — це втілення природного зимового тепла, у якому шкіра й хутро в одному матеріалі дарують захист, комфорт і природний шарм.
Твід
Твід — груба, тепла вовняна тканина саржевого або простого переплетення з характерною зернистою, багатоколірною фактурою, батьківщиною якої є Шотландія та Ірландія. Класичний твід ткали з нефарбованої й фарбованої рослинними барвниками вовни, вплітаючи «крапки» різних кольорів — звідси його впізнавана меланжева поверхня; типові візерунки твіду — «ялинка» (герінгбон) і «гусяча лапка». Міцний і практично незношуваний, твід віками був матеріалом сільського й мисливського вбрання, аж поки Коко Шанель не ввела його у високу моду жіночих жакетів. Твід тримає тепло, майже не мнеться, але важкий і потребує сухого чищення.
Фетр
Фетр (повсть) — неткане полотно, яке отримують не тканням чи в'язанням, а звалюванням вовняних (або змішаних) волокон під дією тепла, вологи й тиску. Волокна зчіплюються між собою в щільну, однорідну масу без основи й піткання, тому фетр не має напрямку нитки й не осипається на зрізі. Це один із найдавніших способів виготовлення текстилю, знаний ще кочовим народам. Фетр теплий, щільний, добре тримає форму, тому з нього роблять капелюхи, взуття (валянки), сумки, декор і навіть цілі елементи одягу. Він буває різної щільності — від м'якого до майже твердого. У моді фетр цінують за скульптурність і можливість формувати об'ємні вироби. Фетр — це унікальний матеріал, у якому проста, майже первісна технологія створює міцну, теплу й пластичну основу для творчості.
Інші виміри моди
Продовжуйте дослідження
Пов'язані розділи
