ТКАЦТВО
Ткацтво — одна з найдавніших технік людства: створення полотна переплетенням двох систем ниток — поздовжньої основи й поперечного піткання — на ткацькому верстаті. В Україні ткацтво було основою домашнього господарства: із власноруч зітканого полотна шили сорочки, рушники, скатертини, а візерункове ткацтво (закладне, перебірне) давало багатобарвні орнаменти без вишивки. Регіональні школи — кролевецькі рушники, гуцульські ліжники, поліське ткацтво — мали власні мотиви й техніки. Ткацтво вимагає підготовки основи, ритму й точності. Сьогодні ручне ткацтво повертається як цінність повільної, автентичної моди й локального ремесла.
Ткацтво — фундаментальна техніка створення тканини, що існує понад 12000 років. В Україні ткацтво є невід'ємною частиною культури — від трипільських лляних тканин до карпатських ліжників, поліських ріденьких рушників, гуцульських ткаць. Кожний регіон має свої особливості.
Технічна палітра: plain weave (полотняне переплетення), twill weave (саржеве), satin weave (атласне), jacquard weave (жакардове, з малюнком), tapestry weave (гобеленове). Сучасні українські майстрині — Forma, Etnodim, Spell — повертають ткацтво у моду через ліжники-плед, гобеленові панелі-настінні, лняні рушники, традиційні смугасті плахти. Українське ткацтво має унікальні кольорові схеми та орнаменти, що передаються з покоління у покоління.
